Ваша дитина йде до школи

      

         «Чи готова моя дитина до школи, до шкільного навчання?». Це головне питання, яке постає перед батьками 6-7-річних дітей. Найчастіше під такою готовністю дорослі вважають вміння дитини читати, рахувати, писати. Але насправді готовність дитини до навчання охоплює значно ширше коло питань.

      Необхідно одразу означити   такі взаємопов'язані   поняття як педагогічна і фізіологічна готовності дитини до школи.

             Педагогічна готовність — це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі уміння переказувати, читати, рахувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.    

   
           Фізіологічна готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров'я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити витримання дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку.

      

 

      Психологічна готовність дитини до шкільного навчання –це однин із важливих підсумків психічного розвитку особистості в період дошкільного дитинства.

     У наш час в психологічній науці важливе місце посідає проблема підготовки дитини до школи. Під готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

     Психологічна готовність дитини до шкільного навчання − це один із важливих підсумків психічного розвитку особистості в період дошкільного дитинства.

      У сучасній психології не існує єдиного визначення шкільної зрілості. О. Анастазі пояснює поняття «шкільної зрілості» як «опанування вміннями, знаннями, здібностями, мотивацією та іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінковими характеристиками»

    І. Шванцара визначає поняття «шкільної зрілості» як досягнення такого розвитку, коли дитина «стає здатною приймати участь у шкільному навчанні». Він виділяє такі компоненти готовності до школи як: розумовий, соціальний, емоціональний.

    Сьогодні вважається загальноприйнятим, що готовність до навчання потребує комплексного психологічного вивчення. В структурі психологічної готовності прийнято виділяти такі складові:

• мотиваційна;
  
• емоційно-вольова;
  
• інтелектуальна;
  
• особистісна  соціально-психологічна готовність;
  

Мотиваційна основа шкільного навчання

       Старші дошкільнята відчувають великий потяг до школи. Що ж приваблює дітей? Часто це може бути зовнішній бік шкільного життя. Зовнішні аксесуари шкільного життя, бажання змінити обставини, що здаються для дитини привабливими.
      Але це не головні мотиви. Школа приваблює більшість дітей головним чином своєю основною діяльністю − навчанням. Дитина ставиться до нього відповідально, хоче навчитися читати, писати, рахувати. Це прагнення пов’язано зновими моментами в її розвитку. Тому, якщо дитина морально не готова до позиції учня, їй важко вчитися навіть якщо вона вміє читати, писати і рахувати.

Емоційна - вольова готовність

        Вступ до школи означає для дитини нове емоційне життя, пов'язане з новими обов'язками, незвичним характером відносин з педагогами і ровесниками.

        Про емоційну готовність до навчання свідчить здатність переживати свої успіхи і невдачі при виконанні завдань - радість від успішного рішення, занепокоєння при виникненні труднощів, почуття сумніву, подиву. Важливим аспектом емоціональної готовності є вміння спілкуватися з дорослими і ровесниками, орієнтуючись при цьому на нову позицію школяра.

          Добре виявляється характер емоцій і почуттів дітей у реакціях на зауваження, оцінку їх дій і вчинків старшими. Якщо дитина стримує своє невдоволення, прислухається до зауважень, прагне виправити помилки, можна говорити, що вона емоційно готова до такого спілкування, позитивно ставиться до дорослого і його вимог.

           Емоційна готовність дитини включає такі компоненти:

• вміння спілкуватися з учителями і товаришами;
  
• правильна моральна поведінка;
  
• вміння переборювати свої небажання і труднощі; 
  
• не піддаватися неприємним емоціям;        

        Важливою є здатність дитини до співпереживання, співчуття, що виявляється в готовності відповісти на негаразди товариша. Дорослий повинен стежити за взаєминами дитини з ровесниками, дорослими, висловлювати свої оцінки. Немає дітей, байдужих до оцінок дорослих, рано чи пізно дитина засвоює такі форми взаємин, що систематично схвалюються.

Інтелектуальна готовність.

        Інтелектуальна готовність дитини пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.

      Важливими показниками інтелектуальної готовності дитини до навчання в школі є характеристики розвитку його мислення й мови. До кінця дошкільного віку центральним показником розумового розвитку дітей є сформованість у них образного і словесних основ словесно - логічного мислення.

       Готуючи дітей до навчання в школі, необхідно не тільки збагачувати їхні знання про навколишній світ, а й вчити активно мислити, спостерігати, порівнювати, зіставляти факти, відшукувати причини тих або інших явищ. Глибоке вивчення предметів і явищ навколишнього життя потребує і високого рівня аналізу та синтезу.

У дошкільних закладах не повинна ставитися задача обов’зково навчити дитину читати, рахувати чи писати. Цим на професіональному рівні займається школа. Але у дошкільний період важливо створити фундамент для успішного навчання.

  Особистісна соціально - психологічна готовність.

     Психологічна готовність включає формування готовності у дитини нової соціальної позиції. Дитина повинна усвідомлювати, що вона скоро стане учнем, що в неї з'являться  певні обов’язки і права.
        Майбутньому учню необхідно свідомо керувати своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю.

      Шкільне життя включає в себе участь дитини в різних спільнотах, вступ та підтримка різноманітних контактів, зв'язків і відносин.

         Насамперед це співтовариство класу. Дитина має бути готовий до того, що він не зможе більше слідувати тільки своїм бажанням і імпульсам незалежно від того, чи заважає він своєю поведінкою іншим дітям чи вчителю.

       Для нормальної продуктивної роботи важливо, щоб діти слухали один одного, давали б іншому договорити до кінця. Тому здатність утримуватися від власних імпульсів і вислуховувати інших - це важливий компонент соціальної компетентності.

       
Соціальна готовність до школи включає в себе:

• вміння слухати;
• відчувати себе членом групи;
• розуміти значення правил і вміння дотримуватися їх;
• конструктивно вирішувати конфліктні ситуації.

Шановні батьки!

Бути готовим до школи - не означає вміти  читати, писати і рахувати.

Бути готовим до школи - означає бути готовим всьому цьому навчитися.

Л.А. Венгер.

1. Формуйте позитивне ставлення до школи у своїх дітей.
   
2. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: "Ось підеш у школу - там тобі покажуть ! " Налаштовуйте малюка на школу позитивно: "У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного".
   
3. Формуйте адекватну самооцінку.
   
4. Не перевантажуйте дитину надмірним заняттями
5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
6. Привчайте самостійно долати труднощі

      Пам'ятайте, кожна людина має право на помилку. Дозвольте дитині бути собою, сприймайте її такою, яка вона є Частіше хваліть, а не докоряйте! І все у вас буде добре!

Також я запрошую Вас відвідати мою  розвивальної сторінку підготовки дитини до шкільного навчання - "На порозі шкільного життя"